відмовник

ВІДМО́ВНИК, а, ч., розм.

1. Той, хто відмовляється від чого-небудь на знак протесту.

Большаков перевіряв особовий склад колон, скрізь виявляючи філонів та відмовників (Б. Антоненко-Давидович);

За статистикою, серед відмовників від профілактичних щеплень проти дифтерії шанс вижити втрачає кожен десятий хворий (із журн.).

2. Призовник, який відмовляється від служби в армії з ідеологічних, релігійних та ін. причин.

Восени серед призовників відмовників було дуже мало (з газ.).

3. Той, кого позбавлено права виїзду за кордон.

У недалекому минулому відмовниками були й працівники військових установ, навіть цивільні співробітники та викладачі військових училищ (з газ.).

4. Дитина, від якої відмовилися батьки.

Відмовник – це дитина, від виховання і утримання якої відмовилися батьки або одинокі матері при її народженні (з наук. літ.);

– На Заході і в США, наприклад, усі діти з ВІЛ, зокрема діти-відмовники, живуть у сім'ях, – повідомив головний лікар (з газ.).