1. Словник української мови у 20 томах

відмовний

ВІДМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який виражає відмову (у 1 знач.).

Змовчу і про той час, в котрім відослала Лорденові відмовний лист і вижидала відповіді (О. Кобилянська);

Коли б ви .. були це інакше зробили, то не потребував би я був казати, а ви слухати такого прикрого, бо відмовного слова (Б. Лепкий).

2. спец. Стос. до відмови (у 3 знач.).

Розглянуто процеси зміни моделей динаміки і характеристик літального апарата та контурів керування ним у відмовних ситуаціях (з наук. літ.);

Діагностичний контроль не тільки визначає відмовний стан об'єкта, але і вказує на причину виникнення відмови (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмовний — відмо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відмовний — -а, -е. Який виражає відмову (у 1 знач.), заперечення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмовний — Відмо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відмовний — ВІДМО́ВНИЙ, а, е. Який виражає відмову (в 1 знач.), заперечення. Словник української мови в 11 томах
  5. відмовний — Відмовний, -а, -е 1) Отвѣтный. 2) Отрицательный. Словник української мови Грінченка