відмовлятися

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. відмо́вляться; док.

1. від чого і без дод., з інфін. Не погоджуватися, не хотіти що-небудь робити, брати участь у певних діях.

Люди одмовлялися брати воду з тої криниці (М. Коцюбинський);

Підійшов Безвіконний і, почувши, що Татарченко відмовляється їхати, обурився (О. Донченко);

Ні від якої роботи дівчина не відмовляється, навіть просить понадурочних годин (О. Гончар);

А вже як товариш попросить об чім, то він, здається, з-під землі дістане, а не одмовиться (Марко Вовчок);

Зіна відмовилась грати перша, за рояль сіла Ася (О. Іваненко).

2. у сполуч. з дієсл. слухати, служити і т. ін., перен. Переставати діяти, функціонувати (про частини людського організму); відмовляти (у 5 знач.).

Він хитався, як п'яний, ноги відмовлялись слухати його (Л. Дмитерко);

Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (О. Гончар);

Нога затерпла, мабуть, кров туди вже не доходить... І рука ліва якась безсило млява. Це ж там серце близько... Видно, серце вже відмовляється працювати... (В. Нестайко).

3. від чого. Не погоджуватися брати що-небудь.

[Марція:] Адже, по східному звичаю, гості не сміють відмовлятись від дарунків (Леся Українка);

Музика ніколи не відмовлявся від чарки, пив з усіма, хто запрошував (А. Шиян);

Інші відмовлялись з любові до Бога від вищого людського дару – розуму, симулюючи ідіотизм і божевілля (з наук. літ.);

// Не визнавати своїм, належним собі, своєї участі в чому-небудь.

Слідчий запитує робітника м'ясокомбінату: – Скажіть, ви не відмовляєтесь, що вкрали м'ясо з холодильника? (із журн.);

// Відкидати щось як непотрібне.

Намагаються [клієнти], щоб усе було дешевше, економніше. А то й взагалі відмовляються від оригінальної, яскравої реклами (В. Владко);

Не секрет, що від таких препаратів, як амідопірин, папазол та ряд інших, треба відмовлятися, бо вони застаріли (з газ.);

Я [апостол Павло] ради Нього відмовився від усього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// також від кого. Покидати, залишати.

Письменник відмовляється від свого творчого задуму тільки тоді, коли переконується, що він [задум] невірний (Ю. Смолич);

Погодитись інженерові-будівельнику, що тут нічого вдіяти не можна, це те саме, що й відмовитися від своєї професії (Іван Ле);

Завжди зберігаючи гнів на дуже вчену дочку, що на старість відмовилась від неї, знахарка написала заповіт на онука (Є. Гуцало).

4. чим, також із спол. що, ніби і т. ін. Знаходити привід, щоб не виконати прохання, наказу.

Одмовлялась Варка недугою, ніби все нездужає вона (Марко Вовчок);

Більше для годиться запросив гостей до вечері.., учителька відмовилась тим, що вже повечеряли (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмовлятися — (перестати дотримуватися попереднього) відступати, відрікатися, зрікатися, розм. відмахуватися, відхрещуватися, (не годитися) відпиратися, відмагатися, розм. відпекуватися. Словник синонімів Полюги
  2. відмовлятися — відмовля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відмовлятися — (від чого) відступати|ся|, зрікатися <�вирікатися, відрікатися, не приймати, не брати> чого; (від слів) відмагатися, відпиратися, брати свої слова назад... Словник синонімів Караванського
  4. відмовлятися — [в'ідмоўл’атиес'а] -л'айус'а, -л'айеіс':а, -л'айеіц':а, -л'айуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. відмовлятися — -яюся, -яєшся, недок., відмовитися, -влюся, -вишся; мн. відмовляться; док. 1》 з інфін. Не погоджуватися що-небудь робити. 2》 у сполуч. з дієсл. слухати, служити і т. ін., перен. Переставати діяти (про частини людського організму). 3》 від чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відмовлятися — див. відмовляти Словник синонімів Вусика
  7. відмовлятися — ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. відмовлятися — ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. відмо́вляться; док. 1. з інфін. Не погоджуватися що-небудь робити. Люди одмовля-лися брати воду з тої криниці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах