відмовник
відмо́вник
-а, ч.
Той, хто відмовляється від чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмовник — відмо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відмовник — ВІДМО́ВНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто відмовляється від чого-небудь на знак протесту. Большаков перевіряв особовий склад колон, скрізь виявляючи філонів та відмовників (Б. Словник української мови у 20 томах
- відмовник — ВІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь. Словник української мови в 11 томах