відмовчуватися
ВІДМО́ВЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДМО́ВЧАТИСЯ, чуся, чишся, док.
Не відповідати на звертання, запитання; уникати відповіді.
Онисько наче не чув, одмовчувавсь (Панас Мирний);
Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому вгадала. Баба завжди до цього – з охотою. Тепер чогось одмовчується... (С. Васильченко);
Вона вперто відмовчувалась або відповідала на мої запитання малозначним “ні”, “еге”, “атож” (Ю. Смолич);
Тиміш передав ханові гетьманського листа, та знову Іслам-Гірей відмовчався (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)