відмовчуватися

ВІДМО́ВЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДМО́ВЧАТИСЯ, чуся, чишся, док.

Не відповідати на звертання, запитання; уникати відповіді.

Онисько наче не чув, одмовчувавсь (Панас Мирний);

Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому вгадала. Баба завжди до цього – з охотою. Тепер чогось одмовчується... (С. Васильченко);

Вона вперто відмовчувалась або відповідала на мої запитання малозначним “ні”, “еге”, “атож” (Ю. Смолич);

Тиміш передав ханові гетьманського листа, та знову Іслам-Гірей відмовчався (Р. Іваничук).