1. Словник української мови у 20 томах

відмовчування

ВІДМО́ВЧУВАННЯ, я, с.

Стан за знач. відмо́вчуватися.

Кілька разів Віктор Васильович намагався зламати коло: підходив до Юлія, до Боброва, до Євгена, але щоразу натикався на майже відверту неприязнь і глухе відмовчування (Ю. Мушкетик);

Відмовчування на сигнали преси – це форма затиску критики (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмовчування — відмо́вчування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відмовчування — -я, с. Стан за знач. відмовчуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмовчування — ВІДМО́ВЧУВАННЯ, я, с. Стан за знач. відмо́вчуватися. Відмовчування на сигнали преси — це форма затиску критики (Рад. Укр., 15.III 1961, 1). Словник української мови в 11 томах