відмовчування
ВІДМО́ВЧУВАННЯ, я, с. Стан за знач. відмо́вчуватися.
Відмовчування на сигнали преси — це форма затиску критики (Рад. Укр., 15.III 1961, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмовчування — відмо́вчування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відмовчування — -я, с. Стан за знач. відмовчуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмовчування — ВІДМО́ВЧУВАННЯ, я, с. Стан за знач. відмо́вчуватися. Кілька разів Віктор Васильович намагався зламати коло: підходив до Юлія, до Боброва, до Євгена, але щоразу натикався на майже відверту неприязнь і глухе відмовчування (Ю. Словник української мови у 20 томах