1. Словник української мови в 11 томах

відмовчуватися

ВІДМО́ВЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДМОВЧА́ТИСЯ, чуся, чишся, док. Не відповідати на звертання, запитання; уникати відповіді.

Онисько наче не чув, одмовчувавсь (Мирний, IV, 1955, 40);

Вона вперто відмовчувалась або відповідала на мої запитання малозначним "ні", "еге", "атож" (Смолич, День.., 1950, 13);

Звертаючись у статті "Щирість тону і щирість переконань" до москвофілів, які чули, що Горькому загрожує шибениця і дебатували питання про необхідність публічного виступу на його захист, Франко з обуренням питає, чому ж вони кінець кінцем вирішили тут відмовчатись (Рад. літ-во, 3, 1957, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмовчуватися — відмо́вчуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відмовчуватися — -уюся, -уєшся, недок., відмовчатися, -чуся, -чишся, док. Не відповідати на звертання, запитання; уникати відповіді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмовчуватися — ВІДМО́ВЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДМО́ВЧАТИСЯ, чуся, чишся, док. Не відповідати на звертання, запитання; уникати відповіді. Онисько наче не чув, одмовчувавсь (Панас Мирний); Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався... Словник української мови у 20 томах
  4. відмовчуватися — див. мовчати Словник синонімів Вусика