відмучитися
ВІДМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
Перестати мучитися.
Мені немов полегшало відтоді. Зболілася. Відмучилася. Годі (Л. Костенко);
// Померти після довгих мук.
Правду кажучи, Тарас не дуже і переймався тим. В його житті недовгім було вже стільки смертей, стільки близьких і рідних відмучилося!.. (Василь Шевчук);
Одмучилась. Одгостювала на цій неправеднiй землi (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)