відмучити

ВІДМУ́ЧИТИ, у́чу, у́чиш, док., розм.

1. кого. Закінчити, перестати мучити.

Помер Аринин маляр. Одмучив її, сердешну (Василь Шевчук);

Відмучився [батько], а головне, відмучив бідне дитя (Є. Кононенко).

2. що. Досягти чогось із надмірними зусиллями; вимучити.

Одразу після вручення його команді головного призу тренер зауважив, що хлопці останню гру просто відмучили (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)