відмінений
ВІДМІ́НЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відміни́ти.
З найдавніших часів у чоловіка двоїться це почуття до померлого – стара прив'язаність, любов до недавнього близького і жах перед відміненим єством (М. Грушевський);
А тут стояв трохи відмінений зовні, але, без сумніву, той же самий Преображенський (Іван Ле);
Потім було поставлено на кордоні розорні для українських купців митниці, далі відмінені українські пашпорти, й мусили купці видобувати ті пашпорти за великі гроші в київського губернатора (Ю. Мушкетик);
// відмі́нено, безос. пред.
Коли було відмінено гудки, збирались писати кудись заяву, щоб – хоч як виняток – влада повернула їхньому заводові-ветеранові право давати вранішні гудки, бо селища, мовляв, до цього звикли (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)