відмінений

ВІДМІ́НЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відміни́ти.

З найдавніших часів у чоловіка двоїться це почуття до померлого – стара прив'язаність, любов до недавнього близького і жах перед відміненим єством (М. Грушевський);

А тут стояв трохи відмінений зовні, але, без сумніву, той же самий Преображенський (Іван Ле);

Потім було поставлено на кордоні розорні для українських купців митниці, далі відмінені українські пашпорти, й мусили купці видобувати ті пашпорти за великі гроші в київського губернатора (Ю. Мушкетик);

// відмі́нено, безос. пред.

Коли було відмінено гудки, збирались писати кудись заяву, щоб – хоч як виняток – влада повернула їхньому заводові-ветеранові право давати вранішні гудки, бо селища, мовляв, до цього звикли (О. Гончар).