відмінча

ВІДМІНЧА́, а́ти, с., діал.

За народним повір'ям – чортеня, яким підмінена дитина.

Дитина була хоровита, раз на раз кричала та плакала, а слуги в кухні нашіптували собі, що се якесь “відмінча” (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. відмінча — Відмінча́: — за народним повір'ям: виродок, чортеня [17] — за народним повір'ям чортеня, яким підмінена дитина [15] — Відмінчя — міф.  Словник з творів Івана Франка
2. відмінча — -ати, с., діал. За народним повір'ям, чортеня, яким підмінено дитину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмінча — див. дитина  Словник синонімів Вусика
4. відмінча — ВІДМІНЧА́, а́ти, с., діал. За народним повір’ям, чортеня, яким підмінена дитина. Дитина була хоровита, раз на раз кричала та плакала, а слуги в кухні нашіптували собі, що се якесь "відмінча" (Фр., V, 1951, 286).  Словник української мови в 11 томах
5. відмінча — Відмінча́, -ча́ти с. = відміна. 5.  Словник української мови Грінченка