відмічатися
ВІДМІЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, рідко ВІДМІ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДМІ́ТИТИСЯ, і́чуся, і́тишся, док.
1. Відмічати, перевіряти своє прізвище у списку; реєструватися.
Він зможе жити тільки за конкретною адресою у селищі, а також щодня відмічатися в міліцейському відділку (з газ.);
// перен. Бути присутнім де-небудь, відвідувати когось, щось заради пристойності, для порядку, з удаваною зацікавленістю.
Більшість відвідувачів проходила по залах з розумним виразом обличчя і, відмітившись, залишала галерею з почуттям виконаного обов'язку (А. Кокотюха).
2. розм. Привертати до себе увагу; спостерігатися.
Припав до душі народові новий отаман, .. відмічалося ласкаве, лагідне ставлення до жінок і особливо до дітей (Г. Хоткевич);
Неминучої радості знак – та печаль, Що у серці твоїм одмічається (О. Бердник).
3. Те саме, що відзнача́тися 6.
Свято повернення коханої дочки Ра відмічалося в Єгипті з найдавніших часів (з наук. літ.).
4. тільки недок. Пас. до відміча́ти 3.
У разі виникнення сумнівів у дійсності виборчого бюлетеня питання розв'язується дільничною виборчою комісією голосуванням, що відмічається в протоколі (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)