відмічений
ВІДМІ́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відмі́тити.
– Білетики готові, товаришу голово. – Дуже добре. Прошу товаришів тягти. Білетики, одмічені хрестиками, визначають призначення керувати виконанням смертного присуду (В. Винниченко);
Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених (П. Дорошко);
// відмі́чено, безос. пред.
У ярого ячменю відмічено ріст стебла, на пізніх посівах він кущився (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)