1. Словник української мови у 20 томах

відмічений

ВІДМІ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відмі́тити.

– Білетики готові, товаришу голово. – Дуже добре. Прошу товаришів тягти. Білетики, одмічені хрестиками, визначають призначення керувати виконанням смертного присуду (В. Винниченко);

Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених (П. Дорошко);

// відмі́чено, безос. пред.

У ярого ячменю відмічено ріст стебла, на пізніх посівах він кущився (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмічений — відмі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відмічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відмітити. || відмічено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмічений — ВІДМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмі́тити. Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених (Дор., Серед степу.., 1952, 24); Змагання найсильніших легкоатлетів Європи відмічені новим блискучим успіхом радянських спортсменів (Рад. Укр., 8.IX 1950, 4). Словник української мови в 11 томах