відмічений
ВІДМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмі́тити.
Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених (Дор., Серед степу.., 1952, 24);
Змагання найсильніших легкоатлетів Європи відмічені новим блискучим успіхом радянських спортсменів (Рад. Укр., 8.IX 1950, 4).
Словник української мови (СУМ-11)