відмічений

відмі́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відмітити.

|| відмічено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. відмічений — відмі́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відмічений — ВІДМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відмі́тити. – Білетики готові, товаришу голово. – Дуже добре. Прошу товаришів тягти. Білетики, одмічені хрестиками, визначають призначення керувати виконанням смертного присуду (В.  Словник української мови у 20 томах
3. відмічений — ВІДМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмі́тити. Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених (Дор., Серед степу.., 1952, 24); Змагання найсильніших легкоатлетів Європи відмічені новим блискучим успіхом радянських спортсменів (Рад. Укр., 8.IX 1950, 4).  Словник української мови в 11 томах