віднова
ВІДНО́ВА, и, ж., рідко.
Те саме, що відно́влення.
– Несвизький багато говорив нам про віднову держави святого Володимира, – закінчив Судислав (Юліан Опільський);
Він тут чогось ще опукліше відчуває, що йому п'ятдесят три роки, що ніяка наука, ніяка техніка віднови організму нічого не поможе, і ніколи не бути йому чотирнадцятилітнім дурним хлопцем (В. Винниченко);
Де слава твоя [Шекспіра], твоя вічна віднова У шумі народних похвал? (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)