віднова
ВІДНО́ВА, и, ж., рідко. Те саме, що відно́влення.
— Несвизький багато говорив нам про віднову держави святого Володимира, — закінчив Судислав, — і ми зрозуміли, що така держава не постане без волі-свободи народу (Оп., Іду.., 1958, 647);
Де слава твоя [Шекспіра], твоя вічна віднова У шумі народних похвал? (Бажан, Роки, 1957, 201).
Словник української мови (СУМ-11)