відносини
ВІДНО́СИНИ, син, мн.
Взаємини, зв'язки, стосунки між ким-небудь.
Здавалося, що цей розділ вплинув корисно на відносини між братами (І. Франко);
– Гетьте! Ідіть собі. Краще порвати наші відносини, не зустрічатись зовсім (М. Івченко);
І хай відносин наших світ погасне, А спогади все ж будуть жить в мені (О. Олесь);
// до кого, заст. Ставлення, вияв почуттів.
Мої відносини до панни Анелі тривожать мене (М. Коцюбинський);
В її відносинах до старшого брата і сестри чується глухий антагонізм (Леся Українка);
Костя хоч не розуміє, але добре відчуває щось непевне в відносинах матері до його [нього], щось нетверде, винувате, ослаблене (В. Винниченко).
Близькі́ взає́мини (відно́сини, стосу́нки) див. взає́мини;
Нестату́тні взає́мини (відно́сини, стосу́нки) див. взає́мини.
△ (1) Виробни́чі відно́сини – відносини, що виникають між людьми в процесі суспільного виробництва матеріальних благ.
Розвиток продуктивних сил зумовлює дальший розвиток виробничих відносин (з публіц. літ.);
(2) Суспі́льні відно́сини – відносини між людьми та групами людей, що встановлюються в процесі їх спільної практичної та духовної діяльності.
До суспільних відносин належать правові, економічні, політичні, духовні, професійні та інші (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)