відноситися
ВІДНО́СИТИСЯ, о́шуся, о́сишся, недок., ВІДНЕСТИ́СЯ, су́ся, се́шся, док.
1. заст. Те саме, що ста́витися 1.
Фідлер відноситься до мене більш ніж холодно (М. Коцюбинський);
До них [газет] відносився любовно і обережно, ховав кудись подалі від цупких Марійчиних рук (М. Стельмах);
Я людина без офіціального становища, а ти студентка, то, може, до тебе інакше віднесуться (Леся Українка).
2. тільки недок., рідко. Те саме, що стосува́тися.
Він зібрав, які мав, папери, що відносилися до їх процесу (І. Франко);
Сказане, безсумнівно, відносилося до Тимка, бо та [дівчина] глянула на парубка і зареготала на все горло (Григорій Тютюнник);
Перші спроби створення природоохоронних актів відносяться вже до часів Київської Русі (з навч. літ.).
3. тільки недок., 3 ос., спец. Перебувати в певній відповідності, співвідношенні з чим-небудь.
Пропорція, у якій одна частина відноситься до другої як усе ціле до першої частини, отримала назву золотого перетину (з наук.-попул. літ.).
4. тільки недок. Пас. до відно́сити 1, 3, 4.
Вставав [Архип] раненько, йшов з косою в поле і розмахував нею на всю широчінь. Клалася на грабки пшениця, відносилася набік і стелилася довгим, рівним покосом (У. Самчук);
Тут, на воді, все відноситься за рахунок стихії (Г. Хоткевич);
Пісня-казка стара, лісова Повернулась в поліські гаї, В ті, де Леся почула її .. І відносилось в крони дубові Слово Мавчине, повне любові (П. Воронько);
Відлунки вмирають десь в ущелинах, пил відноситься вітром у море (О. Сизоненко).
Словник української мови (СУМ-20)