відохочувати
ВІДОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДОХО́ТИТИ, о́чу, о́тиш, док., кого.
Відбивати в кого-небудь бажання, охоту щось робити, любов, прагнення до чогось.
Імператорський уряд також видає Шаховському наказ відохочувати представників української старшини від шлюбів із польською чи білоруською знаттю (з навч. літ.);
Як правильно підготувати дитину до школи і не відохотити від навчання? (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)