відпадки
ВІДПА́ДКИ, ів, мн. (одн. відпа́док, дка, ч.), діал.
1. Відходи.
В сінях .. варили [столяри] карук із волових жил та з відпадків .. шкіри (І. Франко);
Вирили яму, але замість того, щоб зразу вкинути туди лоша, розпатрали його і поділили між собою м'ясо, і тільки відпадки загребли (В. Барка).
2. рідко. Покидьки (у 2 знач.).
Трохи згодом Володько довідався, що тих “за Україну” у цьому повітовому ув'язненні багато більше. Він знайомився з ними по всіх камерах і пізнавав їх серед людських відпадків на перший погляд ока (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)