відпертий
ВІДПЕ́РТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відпе́рти 1, 2.
[Князь:] Бачиш, я тепер вночі Підкравсь під саму київську браму. Представ [уяви] собі: відперта... (І. Франко);
Під повіткою .. валявся довгий товстий ланцюг, одпертий замок, а в ньому ключ (С. Добровольський);
Аж в тісну робітню якийсь гурток зненацька заточивсь, відпертий натовпом (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)