відпечатувати

ВІДПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., що, рідко.

1. Те саме, що відбива́ти 12.

Вранці, коли йдеш на роботу, по сажі тій сліди .. відпечатуєш (О. Гончар).

2. Друкувати фотографію.

Дерижанов одпечатав нашу фотографію (Леся Українка).

3. Те саме, що розпеча́тувати.

Я прохаю вас .. відпечатати аптечку і віддати ключ старому Брусові... (Т. Осьмачка);

– Відпечатай цей лист і прочитай! Генеральний писар приймає від гетьмана письмо і підходить до свічки (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. відпечатувати — відпеча́тувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відпечатувати — -ую, -уєш, недок., відпечатати, -аю, -аєш, док., перех. Знімати печатку; те саме, що розпечатувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпечатувати — ВІДБИВА́ТИ (залишати на чому-небудь слід від чогось), ВІДПЕЧА́ТУВАТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ. — Док.: відби́ти, відпеча́тати, відти́снути, відігна́ти. Одзвеніли панські ковані підкови, В камені відбивши свій кривавий слід (М.  Словник синонімів української мови
4. відпечатувати — Відпеча́тувати, -тую, -туєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відпечатувати — ВІДПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що відбива́ти 12. Відпечатати слід. 2. фот. Виготовляти (робити) фотографію, переносячи зображення негатива на спеціальний папір.  Словник української мови в 11 томах
6. відпечатувати — Відпечатувати, -тую, -єш сов. в. відпечатати, -таю, -єш, гл. Распечатывать, распечатать. Вже твої жупани поношені, вже твої меди відпечатані. Чуб. V. 735.  Словник української мови Грінченка