відпивати
ВІДПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПИ́ТИ, відіп'ю́, віді́п'є́ш, док., що.
1. також чого. Випивати частину чого-небудь; надпивати.
– За ваше здоров'я, – відповіла Яніке, так само обережно відпиваючи ковток (В. Собко);
Майя відпивала раніше по ковточку, а то закинула голову, випила до дна (Б. Харчук);
Одпив [Омелько] трохи [з чарки], частує Морозиху (М. Кропивницький);
Жінка теж відмовилась від горілки, відпила трохи свого вина і запропонувала мені (Олесь Досвітній);
Славко .. одпив трохи холодної води з глечика, несміливо подякував (О. Бердник).
2. розм. Випивати ту кількість чого-небудь, яку раніше не можна було пити з певних причин.
Цілий піст не пив горілки та казав, що на Великдень відопе [відіп'є] своє (Сл. Гр.).
3. рідко. Випиваючи спиртні напої, відзначати яку-небудь подію.
Як одпили весілля, вона й прийнялась знов з Левком за господарство (Г. Квітка-Основ'яненко).
4. тільки док., розм. Закінчити, перестати пити.
– Чом же ви, каже, тату, не п'єте? – Я вже, – каже, – своє одпив (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-20)