відписаний
ВІДПИ́САНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відписа́ти 2.
Всі ці урочища, плавні, угіддя – мовби повновладні його володіння, мовби кимось йому відписані, від когось заповідані в спадщину (О. Гончар);
Тим, хто в землі, довелося конати в лихоманці воєн, вмирати від серцевого нападу на порозі хати, відписаної під сільраду, забувати лік розпластаним дням (Є. Пашковський);
// відпи́сано, безос. пред.
Вільні та автономні “військові поселення” було відписано із земельного фонду Гетьманщини індивідуальним землевласникам із старшини (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)