відповзати

ВІДПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док.

Повзучи, переміщуватися вбік, віддалятися від кого-, чого-небудь.

Часом він [Задьора] одповзав за кущi, нишпорив помiж ними, шукаючи пташиних гнiзд (В. Винниченко);

Вулицю вздовж і впоперек перекреслюють безліч дрібненьких, прудких, як блискавки, світлячків – трасуючих куль. Одповзаю у глиб двору, гукаю. Ніхто не озивається (Є. Доломан);

Сховищем гадюки є будь-яка нірка, від якої вона не відповзає далеко (з наук. літ.);

Піхота, що йшла за ним [броньовиком], попадала до землі, знову відповзла у пшеницю (В. Кучер);

Улька [собака] лизнула йому руку шорстким язиком востаннє і відповзла кудись туди, звідки непомітно з'явилася (Г. Колісник);

// перен. Повільно віддалятися.

Останні танки, зробивши кілька пострілів, повернули назад. За ними відповзла колона автомашин (Ю. Збанацький);

* Образно. Крики погроз відповзли за хитке видноколля [видноколо] (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. відповзати — відповза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відповзати — -аю, -аєш, недок., відповзти, -зу, -зеш, док. Повзучи, віддалятися від кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відповзати — див. лізти  Словник синонімів Вусика
4. відповзати — ВІДЛА́ЗИТИ (повзучи, віддалятися від чого-небудь), ВІДЛІЗА́ТИ, ВІДПОВЗА́ТИ. — Док.: відлі́зти, відповзти́. Джапарідзе відліз з-за свого каменя вбік (В. Собко); Діти йшли слідом за вужем, поки той.. тихо відповз у молодий сосняк (Є. Гуцало).  Словник синонімів української мови
5. відповзати — ВІДПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док. Повзучи, віддалятися від ного-, чого-небудь. Сховищем гадюки є будь-яка нірка, від якої вона не відповзає далеко (Визначник земноводних..  Словник української мови в 11 томах