відповіт

ВІДПОВІ́Т, у, ч., заст.

Відповідь (у 1, 2 знач.).

Написавши про все те, я сподівався одповіту (Панас Мирний);

Чи заграє коли світ на Вкраїні ясний, Чи розвіє туман злотним сонцем весни?.. Відповіту нема (В. Чумак);

Ми вмієм дати відповіт Усім ворожим пащам! (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. відповіт — відпові́т іменник чоловічого роду відповідь арх.  Орфографічний словник української мови
2. відповіт — -у, ч., заст. Відповідь (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відповіт — див. відповідання, ехо хохл. (отповєдь) відсіч  Словник чужослів Павло Штепа
4. відповіт — ВІ́ДПОВІДЬ (усне або письмове повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання тощо), ВІДВІ́Т заст., ВІДПОВІ́Т заст., ВІДМО́ВА заст.; ВІ́ДПИС (письмова відповідь). Він чекав на відповідь... Вона підняла голову і сказала: — Нехай я подумаю..  Словник синонімів української мови
5. відповіт — ВІДПОВІ́Т, у, ч., заст. Відповідь (у 1, 2 знач.). Написавши про все те, я сподівався одповіту (Мирний, V, 1955, 374); Ми вмієм дати відповіт Усім ворожим пащам! (Рильський, І, 1955, 410).  Словник української мови в 11 томах