відпоручник
ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., зах.
Уповноважений.
Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (І. Франко);
Комендант польських військових сил у Львові сотник Мончинський вислав своїх відпоручників до польського уряду у Варшаві (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)