відпоручник
ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., діал. Уповноважений.
Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 42).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., діал. Уповноважений.
Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 42).
Словник української мови (СУМ-11)