відпоручник —
Відпору́чник: — делегат, уповноважений [VI] — делегат [XIII] — делегований [53] — представник [46-1;46-2] — представник, делегат [18;51;III,IV] — уповноважений, представник [3;2] Відпору́чники: — представники [6] — уповноважені, посланці [16]
Словник з творів Івана Франка
відпоручник —
Відпо́ручник. Представник, уповноважений. Дуже добре запросити на той день якого відпоручника “Рускої Бесіди” або „Селяньскої Каси" (Канюк, 1906, 20); Конечне є, аби всі каси райфайзенскі поприсилали своїх відпоручників.
Українська літературна мова на Буковині
відпоручник —
-а, ч., зах. Уповноважений, представник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відпоручник —
ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., зах. Уповноважений. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (І. Франко); Комендант польських військових сил у Львові сотник Мончинський вислав своїх відпоручників до польського уряду у Варшаві (Р. Іваничук).
Словник української мови у 20 томах
відпоручник —
УПОВНОВА́ЖЕНИЙ (ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ) ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИК діал. Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М.
Словник синонімів української мови
відпоручник —
ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., діал. Уповноважений. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 42).
Словник української мови в 11 томах