відпорюватися
ВІДПО́РЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДПОРО́ТИСЯ, о́реться, док.
1. Відриватися по шву.
У лютому 1831 року на вулицях Петербурга з'явився майже босий хлопчина. На одному чоботі підошва відпоролася і була прив'язана мотузкою. Це був кріпак Тарас Шевченко (з навч. літ.);
У перешитому одязі дуже скоро відпоролися накладні кишені (з газ.).
2. тільки недок. Пас. до відпо́рювати.
Білоруська жіноча сорочка XVII ст. шилася з двох частин (верхня до пояса – з тоншого полотна, нижня – з грубшого, коли нижня зношувалася, то відпорювалася і пришивалася нова) (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)