відпочин
ВІДПОЧИ́Н, у, ч., рідко.
Те саме, що відпочи́нок.
Там, між людьми, що повиті сльозами, Там знайду місце і долю єдину: Долю робітника без одпочину (Б. Грінченко);
– Буду їх [бійців] вітати. Запрошу їх до відпочину, Посаджу на лавці (А. Малишко);
В покої замковім він мешкав самотинно, Хоч Граф запрошував старенького гостинно До його [нього] перейти на тихий відпочин (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)