відпочин
ВІДПОЧИ́Н, у, ч., рідко. Те саме, що відпочи́нок.
Буду їх [бійців] вітати. Запрошу їх до відпочину, Посаджу на лавці (Мал., 1, 1956, 258);
В покої замковім він мешкав самотинно, Хоч Граф запрошував старенького гостинно До його перейти на тихий відпочин (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 66).
Словник української мови (СУМ-11)