відпочилий

ВІДПОЧИ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до відпочи́ти.

Позапрягали [чумаки] відпочилих за ніч волів (З. Тулуб);

Я з захватом дивлюся на кремезну статуру дядька Євлантія, на його батіг, свиту, з повагою спостерігаю, як він вправно підганяє відпочилі, нагодовані конячки (Б. Антоненко-Давидович);

Його [Бурдика] одпочилий від метушні погляд зразу помітив в кіосках на річковому вокзалі кілька нових типів імпортного лимонаду в великих, не бачених досі пляшках (В. Діброва).

Значення в інших словниках

1. відпочилий — відпочи́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відпочилий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до відпочити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпочилий — ВІДПОЧИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відпочи́ти 1. Позапрягали [чумаки] відпочилих за ніч волів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 385).  Словник української мови в 11 томах