відпочивок
ВІДПОЧИ́ВОК, вку, ч., рідко.
Те саме, що відпочи́нок.
Сусіди до мене ходять, а я знов до їх – одвідуємось. Радимось, як городи засіваємо; вкупі наш одпочивок у свято... (Марко Вовчок);
[Вустя:] Мало батько попоробили на своїм віку? Нехай тепер вволю відпочинуть. [Зінько:] Пияцтво не відпочивок... (М. Кропивницький);
– Ось і нині! Неділя.., людям радість, відпочивок (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)