відпочивок

ВІДПОЧИ́ВОК, вку, ч., розм., рідко. Те саме, що відпочи́нок.

[Вустя:] Мало батько попоробили на своїм віку? Нехай тепер вволю відпочинуть. [Зінько:] Пияцтво не відпочивок… (Кроп., ІІ, 1958, 217);

— Ось і нині! Неділя.., людям радість, відпочивок (Фр., VII, 1951, 34).

Значення в інших словниках

1. відпочивок — відпочи́вок іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відпочивок — -вку, ч., розм., рідко. Те саме, що відпочинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпочивок — ВІДПОЧИ́ВОК, вку, ч., рідко. Те саме, що відпочи́нок. Сусіди до мене ходять, а я знов до їх – одвідуємось. Радимось, як городи засіваємо; вкупі наш одпочивок у свято... (Марко Вовчок); [Вустя:] Мало батько попоробили на своїм віку?...  Словник української мови у 20 томах
4. відпочивок — див. відпочинок  Словник синонімів Вусика
5. відпочивок — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал.  Словник синонімів української мови
6. відпочивок — Відпочивок, -вку м. = відпочинок. Употр. и во мн. ч.: Поки діло кінчати, — сядьмо на відпочивки. Подольск. г.  Словник української мови Грінченка