відправа
ВІДПРА́ВА, и, ж.
1. Церковна служба.
В великій лаврській церкві йшла одправа (І. Нечуй-Левицький);
І знов у неділю, коли в церкві відходила пізня відправа, з'явилися у Сивері непрохані гості (З. Тулуб);
Над ополонкою відбувалась коротка церковна відправа, після якої отець Гаврило тричі опускав у воду хреста (Б. Антоненко-Давидович).
2. діал. Відповідь.
Леон прикусив губи на ті слова, – Германова різка відправа вколола його дуже (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)