відправа —
відпра́ва іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
відправа —
Відпра́ва. Відсіч, відповідь на словесні напади Далі відповідав пос. Вольчиньский п. Тітінґерови, а пос. Пігуляк і др. Стоцкий дали належну відправу Цурканови та Калінескулови та їх союзникам (Б.
Українська літературна мова на Буковині
відправа —
Служба Божа, БОГОСЛУЖБА, богослуження, сов. богослужіння, (у католиків) меса; (денна) обідня, літургія, (по обіді) вечірня; (поминальна) реквієм.
Словник синонімів Караванського
відправа —
-и, ж. 1》 Церковна служба. 2》 діал. Відповідь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відправа —
ВІДПРА́ВА, и, ж. 1. Церковна служба. В великій лаврській церкві йшла одправа (І. Нечуй-Левицький); І знов у неділю, коли в церкві відходила пізня відправа, з'явилися у Сивері непрохані гості (З.
Словник української мови у 20 томах
відправа —
ВІДПРА́ВА (церковна служба), БОГОСЛУЖІ́ННЯ, СЛУ́ЖБА (перев. із сл. Б ож а), БОГОСЛУ́ЖБА рідше, СЛУЖІ́ННЯ рідше; ЛІТА́НІЯ (урочиста); СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВО рідше; ДІЯ́ННЯ (з читанням книги про життя та дії святих апостолів).
Словник синонімів української мови
відправа —
ВІДПРА́ВА, и, ж. 1. Церковна служба. В великій лаврській церкві йшла одправа (Н.-Лев., II, 1956, 332); І знов у неділю, коли в церкві відходила пізня відправа, з’явилися у Сивері непрохані гості (Тулуб, Людолови, І, 1957, 44). 2. діал. Відповідь.
Словник української мови в 11 томах
відправа —
Відправа, -ви ж. 1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Рудч. Ск. II. 47. Попи добилися копійки і за одправи принялись. Мкр. Г. 70. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Рудч.
Словник української мови Грінченка