відправлення
ВІДПРА́ВЛЕННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. відпра́вити 1–3 і відпра́витися 1.
– Мовчав, мовчав, а тоді перед самісіньким відправленням валки .. – я хворий! Кого тепер замість тебе знайдемо? (О. Донченко);
Виплата платежів за невикористані проїзні документи, пред'явлені після трьох годин після відправлення поїзда, не проводиться (з мови документів).
2. тільки одн. Дія за знач. відпра́вити 4.
Свобода відправлення релігійних культів і свобода антирелігійної пропаганди визнається за всіма громадянами (з мови документів).
3. спец. Діяльність, функціонування живого організму, його окремого органа і т. ін.
Генетична єдність процесів збудження і гальмування визначає функціональні відправлення організму й акти рухової діяльності зокрема (з наук. літ.);
Шкіра – це не просто зовнішня оболонка, яка покриває організм, а складний орган, що має різноманітні відправлення (з наук.-попул. літ.).
4. Предмет, що пересилається поштою (бандероль, лист, посилка і т. ін.).
Поштові відправлення належать відправникам до моменту вручення одержувачам (з мови документів).
(1) Відпра́влення з оголо́шеною ці́нністю – поштові відправлення із вкладеними цінними паперами, документами або предметами, цінність яких визначає відправник.
Вiдправлення з оголошеною цiннiстю, якi мають зовнiшнiй вигляд ящикiв, обов'язково запаковуються в окремi мiшки (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)