відправляння

ВІДПРАВЛЯ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. відправля́ти 1 і відправля́тися 1.

У разі одночасного відправляння п'яти і більше внутрішніх реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів) відправник складає список таких поштових відправлень за формою, що встановлюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв'язку (з мови документів).

2. Дія за знач. відправля́ти 4.

Учасники соціального опитування вказують на дуже незначні порушення своїх прав при відправлянні церковних культів та обрядів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. відправляння — відправля́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відправляння — -я, с. Дія за знач. відправляти 1), 4) і відправлятися 1). Відправляння посилок. Відправляння церковних обрядів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відправляння — ВІДПРАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. відправля́ти 1, 4 і відправля́тися 1. Відправляння посилок; Відправляння церковних обрядів.  Словник української мови в 11 томах