відправляння
ВІДПРАВЛЯ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. відправля́ти 1 і відправля́тися 1.
У разі одночасного відправляння п'яти і більше внутрішніх реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів) відправник складає список таких поштових відправлень за формою, що встановлюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв'язку (з мови документів).
2. Дія за знач. відправля́ти 4.
Учасники соціального опитування вказують на дуже незначні порушення своїх прав при відправлянні церковних культів та обрядів (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відправляння — відправля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відправляння — -я, с. Дія за знач. відправляти 1), 4) і відправлятися 1). Відправляння посилок. Відправляння церковних обрядів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відправляння — ВІДПРАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. відправля́ти 1, 4 і відправля́тися 1. Відправляння посилок; Відправляння церковних обрядів. Словник української мови в 11 томах