відправляти

ВІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. відпра́влять; док.

1. що. Посилати, відсилати що-небудь кудись, організовувати відсилання, перевезення чогось.

Кривинюк наганяє, щоб дописувала, бо має йти на вокзал відправляти листа (Леся Українка);

На заводах терміново розбирали машини, запаковували їх у величезні ящики, вантажили на платформи і відправляли на захід (С. Скляренко);

Багато таких суден тепер списують, ріжуть .. й відправляють на металургійні заводи (О. Гончар);

– Відправте свою пошту та й підночуйте в мене (М. Коцюбинський);

– Через дві години відправимо цистерни (Ю. Шовкопляс);

// кого. Супроводжуючи, відводити, відвозити кого-небудь до певного місця за наказом, розпорядженням.

– 4 арештанта [арештанти] одправляй у город [місто] (Г. Квітка-Основ'яненко);

Її впіймали і тепер уже відправляли подалі, на острів Сахалін (О. Донченко);

Обшукавши полоненого, ми відправляємо його до штабу дивізії (І. Багмут);

– Ну, а ти як? – Одправляють у якусь частину невідому (Григорій Тютюнник);

Від тебе тепер залежить .. чи замість Фрідріха відправлю Труду до тюрми (В. Винниченко);

Коли Тараса оглянув лікар, довелося відправити його до лікарні (О. Іваненко).

2. кого. Випроводжати, відсилати кого-небудь звідки-небудь.

Побачимо, з чим тая розлучниця відправить його старостів (М. Коцюбинський);

// Просити кого-небудь, наказувати комусь піти геть, залишити, покинути кого-, що-небудь.

[Предслава:] Княже! Богом милим Благаю тя [тебе]! Не відправляй мене! (І. Франко);

Вона благала усіх родичів навколішках, .. аби Зоню не відправляли з двора (Леся Українка).

3. кого, що і без прям. дод. Давати розпорядження про відхід поїзда, пароплава і т. ін.

Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза. – В чому справа? Відправляй! (О. Довженко);

Потяг із кількома вагонами відправляють так званим зеленим коридором (з газ.).

4. що. Виконувати, здійснювати, проводити що-небудь.

– Треба тільки мені вивірити на свої очі, що темний сліпець благоподобно службу Божу одправляє (Марко Вовчок);

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів (Конституція України);

Кожен має право безперешкодно відправляти одноособово або колективно релігійні культи і ритуальні обряди (з мови документів);

Поховав дід бабу і похорон відправив (О. Іваненко).

(1) Відправля́ти / відпра́вити багаже́м що – відсилати, відправляти які-небудь речі поїздом, літаком і т. ін. нарізно від пасажирів.

Дрібні вантажі на далекі відстані доцільніше відправляти багажем (із журн.);

– А де ж ваші ордени, дядьку? – У торбу не влізли, відправив багажем (М. Циба);

(2) Відправля́ти / відпра́вити на ета́п кого – примусово пересилати ув'язненого, заарештованого в інше місце у супроводі варти.

Люди нічого не запідозрюють, думають, що це їх привозять на допит або відправлятимуть на етап (І. Багряний);

Васю відправили на етап разом з невиліковними хворими, щоб помістити в Совгавані в психіатричну лікарню (Б. Антоненко-Давидович);

(3) Відправля́ти / відпра́вити у відста́вку кого – звільняти кого-небудь від військової служби або із займаної посади.

Їх [пілотів] відправляють у відставку з пристойною пенсією, матеріально вони цілком забезпечені, але багато з них не можуть уявити свого життя без польотів (О. Авраменко);

Відсила́ти (відправля́ти, посила́ти, надсила́ти) / відісла́ти (відпра́вити, посла́ти, надісла́ти) по́штою див. відсила́ти;

Служи́ти (пра́вити, справля́ти) / відслужи́ти (відпра́вити, спра́вити) панахи́ду див. служи́ти.

◇ (4) Відпра́вити (спрова́дити, рідко відпрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати, рідко відпрова́джувати) на той світ кого – позбавити життя кого-небудь; згубити, убити.

– Іродова душа! – каже Шрам. – Трохи мені останнього сина не спровадив на той світ (П. Куліш);

[Яким:] На голові в його [нього] шрам великий був, десь він здобувся... Хтось хотів на той світ його відпровадити, та не добре вдарив... (Б. Грінченко);

Так подивитися на нього [полковника] – ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Собко);

– Та що ти мене на той світ спроваджуєш! Душу з живого виймаєш... Підпишу – помру... (Ю. Мушкетик);

(5) Відпра́вити чорта́м на сніда́нок (на сні́дання) кого, зневажл. – убити, згубити кого-небудь.

– Смійтесь, смійтесь, – сказав Мина, – а мені не до сміху... Я ще декого з них відправлю чортам на сніданок (О. Гончар).