відправляти

Значення в інших словниках

1. відправляти — відправля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. відправляти — (куди) посилати, відсилати; (кого) відряджати, виряджати, нґ. спроваджувати; (службу) відбувати, виконувати, i>Божу</i правити; (на Сибір) заганяти, засилати, запроторювати; -СЯ, (в дорогу) РУШАТИ, вибиратися; док. ф. махнути. Словник синонімів Караванського
3. відправляти — Здійснювати богослужіння Словник церковно-обрядової термінології
4. відправляти — -яю, -яєш, недок., відправити, -влю, -виш; мн. відправлять; док., перех. 1》 Посилати, відсилати щось куди-небудь, організовувати відсилку, перевезення чогось. || Супроводжуючи, відводити, відвозити когось до певного місця за наказом, розпорядженням. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відправляти — 1. випроваджувати, випровадити, повипроваджувати, виряджати, вирядити, повиряджати, слати, висилати, вислати, повисипати, відсилати, відіслати, повідсилати, досилати, дослати, подосилати, надсилати, надіслати, понадсипати, насилати, наслати... Словник чужослів Павло Штепа
6. відправляти — ВІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. відпра́влять; док. 1. що. Посилати, відсилати що-небудь кудись, організовувати відсилання, перевезення чогось. Словник української мови у 20 томах
7. відправляти — див. виганяти Словник синонімів Вусика
8. відправляти — відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Фразеологічний словник української мови
9. відправляти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
10. відправляти — ВІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. відпра́влять; док., перех. 1. Посилати, відсилати щось куди-небудь, організовувати відсилку, перевезення чогось. Кривинюк наганяє, щоб дописувала, бо має йти на вокзал відправляти листа (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
11. відправляти — Відправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відправити, -влю, -виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Макс. (1849). 7. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. Словник української мови Грінченка