відправити
відпра́вити
[в'ідправиетие]
-аўл'у, -авиеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відправити — (вислати кудись) (поштою) відіслати, адресувати, (насильно) виганяти, запахторити. Словник синонімів Полюги
- відправити — відпра́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відправити — див. відправляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відправити — ВІДПРА́ВИТИ див. відправля́ти. Словник української мови у 20 томах
- відправити — відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Фразеологічний словник української мови
- відправити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- відправити — ВІДПРА́ВИТИ див. відправля́ти. Словник української мови в 11 томах
- відправити — Відправити, -ся см. відправляти, -ся. Словник української мови Грінченка