1. Фразеологічний словник української мови

відправити

відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Собко); — Іродова душа! — каже Шрам.— Трохи мені останнього сина не спровадив на той світ (П. Куліш); — Коня йому, бачте, шкода, а своїх односельців, як раз плюнути, на той світ спроваджує (І. Головченко і О. Мусієнко). відпрова́дити на той світ. (Яким:) На голові в його (Демченка) шрам великий був, десь він здобувся... Хтось хотів на той світ його відпровадити, та не добре вдарив... (Б. Грінченко).

відпра́вити чорта́м на сніда́нок кого, зневажл. Убити, згубити кого-небудь. — Смійтесь, смійтесь,— сказав Мина,— а мені не до сміху... Я ще декого з них відправлю чортам на сніданок (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відправити — (вислати кудись) (поштою) відіслати, адресувати, (насильно) виганяти, запахторити. Словник синонімів Полюги
  2. відправити — відпра́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відправити — [в'ідправиетие] -аўл'у, -авиеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи Орфоепічний словник української мови
  4. відправити — див. відправляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відправити — ВІДПРА́ВИТИ див. відправля́ти. Словник української мови у 20 томах
  6. відправити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. відправити — ВІДПРА́ВИТИ див. відправля́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. відправити — Відправити, -ся см. відправляти, -ся. Словник української мови Грінченка