1. Словник української мови в 11 томах

відправляти

ВІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. відпра́влять; док., перех.

1. Посилати, відсилати щось куди-небудь, організовувати відсилку, перевезення чогось.

Кривинюк наганяє, щоб дописувала, бо має йти на вокзал відправляти листа (Л. Укр., V, 1956, 376);

Вона із своєю бригадою виловлювала в морі стільки риби, що її вистачало, щоб виконувати державні плани, відправляти в подарунок червоноармійцям і роздавати на трудодні колгоспникам (Кучер, Пов. і опов., 1949, 263);

— Відправте свою пошту та й підночуйте в мене (Коцюб., І, 1955, 254);

— Через дві години відправимо цистерни (Шовк., Інженери, 1956, 147);

// Супроводжуючи, відводити, відвозити когось до певного місця за наказом, розпорядженням.

— 4 арештанта одправляй у город [місто] (Кв.-Осн., II, 1956, 269);

Її впіймали і тепер уже відправляли подалі, на острів Сахалін (Донч., III, 1956, 79);

Коли Тараса оглянув лікар, довелося відправити його до лікарні (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 121).

2. Випроводжати когось зі свого дому.

Побачимо, з чим тая розлучниця відправить його старостів (Коцюб., І, 1955, 26);

// Просити когось, наказувати комусь піти геть, залишити, покинути кого-, що-небудь.

[Предслава:] Княже! Богом милим Благаю тя [тебе]! Не відправляй мене! (Фр., IX, 1952, 213);

Вона благала усіх родичів навколішках,.. аби Зоню не відправляли з двора (Л. Укр., III, 1952, 661).

3. Давати розпорядження про відхід поїзда, пароплава і т. ін.

Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза. — В чому справа? Відправляй! (Довж., І, 1958, 38).

4. Служити в церкві, виконувати релігійний обряд.

— Треба тільки мені вивірити на свої очі, що темний сліпець благоподобно службу божу одправляє (Вовчок, І, 1955, 9);

[Петро:] Прощай! Шануй матір нашу, люби свого суженого, а за мене одправ панахиду (Котл., II, 1953, 41);

Поховав дід бабу і похорон відправив (Ів., Укр.. казки, 1950, 87).

◊ Відправля́ти (відпра́вити) на той світ — заподіювати кому-небудь смерть.

Врагів [ворогів] на той світ одправляє (Котл., І, 1952, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відправляти — відправля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відправляти — (куди) посилати, відсилати; (кого) відряджати, виряджати, нґ. спроваджувати; (службу) відбувати, виконувати, i>Божу</i правити; (на Сибір) заганяти, засилати, запроторювати; -СЯ, (в дорогу) РУШАТИ, вибиратися; док. ф. махнути. Словник синонімів Караванського
  3. відправляти — Здійснювати богослужіння Словник церковно-обрядової термінології
  4. відправляти — [в'ідпраўл’атие] -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. відправляти — -яю, -яєш, недок., відправити, -влю, -виш; мн. відправлять; док., перех. 1》 Посилати, відсилати щось куди-небудь, організовувати відсилку, перевезення чогось. || Супроводжуючи, відводити, відвозити когось до певного місця за наказом, розпорядженням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відправляти — 1. випроваджувати, випровадити, повипроваджувати, виряджати, вирядити, повиряджати, слати, висилати, вислати, повисипати, відсилати, відіслати, повідсилати, досилати, дослати, подосилати, надсилати, надіслати, понадсипати, насилати, наслати... Словник чужослів Павло Штепа
  7. відправляти — ВІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. відпра́влять; док. 1. що. Посилати, відсилати що-небудь кудись, організовувати відсилання, перевезення чогось. Словник української мови у 20 томах
  8. відправляти — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  9. відправляти — відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Фразеологічний словник української мови
  10. відправляти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  11. відправляти — Відправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відправити, -влю, -виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Макс. (1849). 7. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. Словник української мови Грінченка